Волонтерський рух в Україні. Модна течія чи поклик серця?

«Віддавай більше, ніж отримуєш.

Пропонуй, не чекаючи прохань.

Ділися навіть тоді, коли у тебе мало.

Знаходь щастя, змушуючи інших людей посміхатися»

Нік Вуйчич

В Україні волонтерство з’явилося не так давно, на початку 90-х минулого століття, а офіційно його визнано Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року. Серед волонтерів переважну більшість (понад 80%) складає молодь віком від 15 до 19 років, а понад 72% волонтерів – жінки.

Волонтерство сприяє залученню активної молоді до суспільно корисної діяльності на добровільних засадах у різних сферах — громадських організаціях, службах соціального захисту та медичній галузі для допомоги людям, що самостійно не можуть подолати життєві труднощі.

Полтава також не стоїть осторонь розвитку волонтерського руху, адже вже другий рік поспіль обласним молодіжним центром за підтримки Державної служби України з надзвичайних ситуацій  у Полтавській області та рядом інших центрів, громадських організацій та комунальних установ, організовується обласний проект «Школа волонтерів», де учасники отримують знання із домедичної підготовки, рятуванню потопаючих, психологічної підготовки, вчаться орієнтуванню на місцевості і таке інше.

Нещодавно відбувся заключний етап «Школи» і, судячи з відгуків учасників та тренерів, проект не пройшов марно. Особисто мене він змусив задуматися, чому студенти, замість того, щоб відпочивати після тяжкого дня на парах та готуватися до сесії, приходили на заняття до «Школи»? Що саме їх мотивувало?

Варіантів може бути декілька: по-перше, це цікаво та корисно. Дійсно, заняття у «Школі» проводилися у форматі, незвичному для студента. Знання та навички, отримані в процесі підготовки, можуть знадобитися не лише у волонтерській діяльності, а й у повсякденному житті. Також це можливість не лише познайомитися з людьми, а й навіть знайти нових друзів, адже коло однодумців якнайкраще цьому сприяє.

По-друге, волонтерський рух набув високої популярності та став модною тенденцією для сучасної молоді. Деякі молоді люди долучаються до лав волонтерів саме через поширеність цього напрямку, не враховуючи того, що це дуже важка праця і сповнена вона не лише романтики та героїзму, а й емоційної напруги та моральних перепон.

Ще одна причина, і я сподіваюсь, що вона найбільш вагома, це звичайно поклик серця. Волонтером може стати далеко не кожен. Лише люди, що мають певний набір якостей, зможуть в подальшому, без шкоди для себе і своєму здоров’ю, займатися волонтерською діяльністю. Люди, що мають толерантність по відношенню до інших, альтруїзм, відповідальність, самодисципліну, емпатію, мотивованість, комунікативність, наполегливість, сміливість, ініціативність, стресостійкість, порядність, та інші. А також володіють психологічною, соціальною та медичною компетентністю.

І остання, але не по значимості, причина бажання молоді вступати до волонтерського руху – це потреба держави саме в таких людях. Хлопці і дівчата просто не можуть стояти осторонь подій, що відбуваються у країні, вони прагнуть допомогти, прагнуть бути корисними та зробити свій внесок у спільну справу.

Отже, мотив вибору цього шляху для кожного свій. Хтось прийшов у Проект для «галочки», хтось «за компанію», а комусь ці знання стануть у пригоді і він врятує чиєсь життя.

На останок хочеться сказати, що для того, щоб допомагати людям, не обов’язково бути волонтером та мати якісь спеціальні знання. Як показує практика, іноді людині вистачає декількох добрих слів або однієї дружньої посмішки, і день знову наповнюється світлом, тіло енергією, а розум ідеями, як можна змінити своє життя на краще.

Тож, будьмо добрими один до одного і тоді кожен з нас стане щасливим, адже, якщо ти хочеш, щоб тобі посміхнулося життя, спочатку посміхнись йому сам.

Автор Ганна Литвишко (Потапенко) (практичний психолог, магістр психології, консультант в методі Позитивної крос-культурної психотерапії). Записатися на індивідуальну консультацію можна за телефоном 099-630-61-56 або написавши повідомлення у facebook.

Добавить комментарий