Стрес і причини його виникнення

Стрес є незмінним супутником людини. Він забарвлює наше життя, додає йому сенсу, смаку, а головне наше життя без нього не можливе. Згадаємо слова великого Воланда із роману «Майстер та Маргарита» Михайла Булгакова:  «Що б робило твоє добро, аби не існувало зла, і як би виглядала земля, якби з неї зникли тіні? Чи не хочеш ти обдерти всю земну кулю, знісши з неї геть усе живе і насолоджуватися голим світлом?» Стрес  — це тінь і він дає можливість розрізняти хороше і погане, світле і темне, добро і зло.

Адже стрес створює енергію і перерозподіляє активність організму для того, щоб боротися, пристосуватися чи втекти від загрози – це універсальна реакція організму на будь-які вимоги, що висуваються до нього – внутрішні чи зовнішні, реальні чи уявні.

Поняття «стрес» ввів 50 років тому біохімік Ганс Сельє, котрий визначив цим терміном стан напруження організму, який повинен  мобілізувати всі свої захисні сили, щоб зустріти загрозливу ситуацію.

Стрес – це реакція пристосування організму до всього того, що створює загрозу для збалансованого функціонування важливих органів. Наприклад, екстремальна спека чи холод, а також страх або ситуація, що потребує швидкої відповідної реакції. Будь то перший стрибок з парашутом чи смерть близького родича, проблеми на роботі чи занурення у холодну воду – всі ці ситуації викликають у нас стресову реакцію.

Реакція тіла на стрес

Реакція на стрес з фізичної точки зору – це відпрацьована звістка, що доставляється за допомогою нервових імпульсів разом з гормонами до кожної частини тіла. Ганс Сельє відрізняв три фази реакції на стрес, тобто відповіді тіла на ситуацію, що дратує.
Спочатку виникає так звана реакція тривоги, що постачає тіло додатковою енергією, яку людина може використовувати для вирішення ситуації чи втечі від неї. Паралельно цій реакції в тілі відбувається інший процес, так зване пристосування, при якому виділяється гормон, що має протизапальну дію.

Якщо ж стресори зберігають свою постійність, що зустрічається досить часто, з’являється хвороба адаптації – виснаження. Швидкість досягнення цієї фази залежить від фізичного стану людини і наявності а неї волі до опору.

Причин виникнення стресу безліч, він не займає тільки тих, хто не виходить з дому та нічого не робить, хоча, навіть повна бездіяльність також певною мірою стресує. Люди по-різному реагують на одну й ту саму ситуацію, наше життя у наших руках і лише ми обираємо інтенсивність дії стресу на нас. Безумовно, чим важливіша подія, тим сильніша хвиля енергії, що призначена в одному випадку для боротьби чи втечі від того, що лякає, в іншому — для того, щоб спіймати/захопити чи наздогнати те, що подобається.

Рішення будь-якої травмуючої ситуації очевидно: відпустити те, що вже втрачено, і повернутися до того, що можливо і по-справжньому важливо. Тобто, необхідно вчитися використовуватися хвилі енергії стресу для розвитку здібностей, створення вигоди і задоволення актуальних потреб.

Притча. Грабіжник та дервіш. Розповідають, що у печеру, де ночував дервіш, вночі забрався грабіжник. Зібрав, що було цінного, він кинувся тікати… В цей момент прокинувся хазяїн, зрозумівши, що сталося, він кинувся наздоганяти грабіжника, дякуючи йому на бігу. Грабіжник з подивом зупинився і запитав: «За що ти мені дякуєш?» На що дервіш відповів: «Ця мокра та незручна печера давно мені набридла! Звичайно, я вдячний тобі за те, що ти допомагаєш мені переїхати в твій дім, бо ж ти туди несеш мої речі. Правда?»

Притча вчить спокійному прийняттю реальності. Тут як ніде буде справедливим вислів: «Не можеш змінити ситуацію, зміни відношення до неї». Та на жаль, не існує єдиного вірного рішення або ідеальної техніки виходу із складної ситуації, але вже саме  розуміння цього знижує напругу перфекціоністських очікувань, звільняє час та сили для захопленості і насолоди послідовним розвитком.

Як можна навчитися приймати реальність? Як проживати негаразди, відпускати їх, не завдаючи шкоди своєму здоров’ю? Необхідно навчитися сприймати кризову ситуацію як шанс і в цьому вам стане в нагоді  одна з технік самодопомоги Позитивної психотерапії, засновником якої є Носрат Пезешкіан. Назва походить від латинського слова «positum», що в перекладі означає: фактичне, дане, те, що є у наявності.  Позитивна психотерапія відрізняється тим,  що має позитивний погляд на людину, основну увагу приділяє збалансованості усіх сфер життя та має чітку структуру — 5-рівневу модель терапії. Така модель є хорошим способом допомогти собі у будь-якій скрутній ситуації.

Отже, перший крок – спостереження/дистанціювання – необхідно подивитися на ситуацію з різних сторін та побачити цілісну картину. Люди, зазвичай, бачать тільки темну сторону ситуації, але у медалі дві сторони. На цьому етапі необхідно роздивитися другу «світлу» сторону, у кожній ситуації можна побачити щось таке, що дає нам можливість вчитися, здобувати досвід, стати кращим або сильнішим. Для того, щоб мати сили на такий крок необхідно знайти ресурси в собі і в цьому вам допоможе так вправа: необхідно згадати та записати позитивні моменти останніх років життя. Все, що вас в цей період тішило чи радувало, все, що давало змогу відчути себе щасливим. Таким чином ви поринаєте у спогади, наповнюєтеся теплотою від минулих подій та сповнюєтеся надії на краще майбутнє.

Другий крок – інвентаризація – аналіз широкого контексту свого життя. На цьому етапі необхідно згадати своє дитинство і дати можливість своїй внутрішній дитині насолодитися щасливим дитинством, яке ніколи не пізно прожити. Тут можна робити різні речі: малювати, танцювати, співати, грати, їсти цукерки та морозиво, головне, щоб ви від цього почувалися щасливими ти задоволеними. Після цього запишіть всі Макро-події, що сталися з вами у житті, продивіться список, визначте, які події мали позитивне, які негативне значення. Проаналізуйте свої відчуття, згадайте, як ви почували себе, коли та чи інша подія відбувалися. Дайте собі відповіді на питання: за допомогою чого ви змогли подолати негативні події  у своєму житті? Які висновки ви зробили після таких подій? Як ви зараз ставитеся до минулих подій? Які почуття виникають, коли ви дивитеся у майбутнє?

Третій крок – ситуативне підбадьорення – пошук ресурсів, мотивація. Кожна людина це копальня з дорогоцінним камінням, у вас точно є здібності, що допомагали вам раніше долати скрутні життєві ситуації,  у вас можуть бути люди, що підтримають вас у будь якій ситуації. Необхідно згадати та записати свої минулі успіхи, це дасть вам сили для подальших перемог. Можна вести щоденник успіхів і далі, записуючи туди щоразу свої досягнення.

Четвертий крок – вербалізація – пошук можливих шляхів вирішення проблеми. Необхідно чітко сформулювати свою ціль (правила формулювання цілей це тема для наступної статті), наступне — пошук всіх можливих, та не можливих шляхів вирішення цієї задачі, вибір оптимальних варіантів для вас (обираєте один основний і один запасний варіант), складання детального плану дій для досягнення цілі, перенос у реальність, тобто покрокове просування по плану.

І, п’ятий крок – розширення цілей – пошук нових смислів, постановка нових цілей. Людина почуває себе добре тоді, коли в неї є до чого йти. Це завершальний етап і він дає змогу людині розширити свої горизонти за допомогою таких способів, як написання плану на майбутнє, створення власної унікальної мапи бажань, написання листа у майбутнє і таке інше.

Як на мене, то все дуже просто. Життя можна оцінювати і сприймати по-різному, можна вважати його складним та повним випробувань, можна говорити, що все дуже легко, цікаво та весело, та я прихильниця «золотої середини». Бувають і темні і світлі часи, бувають періоди смутку та радості. Я приймаю події, що стаються, як даність, знаходжу в них щось корисне для себе, долаю перешкоди, зростаючи і розвиваючись при цьому і йду з посмішкою по життю, сприймаючи кожен виклик долі, як шанс щось змінити в своєму житті.

Автор Ганна Литвишко (Потапенко) (практичний психолог, магістр психології, консультант в методі Позитивної крос-культурної психотерапії). Записатися на індивідуальну консультацію можна за телефоном 099-630-61-56 або написавши повідомлення у facebook.

Добавить комментарий